Новини проекту
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!
Голосування
Як Вам новий сайт?
Всього 15 чоловік

Історія школи

Дата: 26 січня 2021 о 12:33, Оновлено 25 лютого 2021 о 01:51
Автор: Костюк Т. В.

Величезний вплив на формування принципів, норм і правил поведінки людей справляють пам’ятники історії і культури, які втілюють матеріалізовану працю  народу, увічнюють його велетенський досвід і творчу обдарованість. Без ґрунтовного знання культурної спадщини неможливо по справжньому ні зрозуміти й оцінити нашу дійсність, ні передбачати майбутнє.

Ось чому на всіх етапах розвитку країни, наш уряд і народ, як зіницю ока, зберігали священні реліквії своєї історії і культури.

Готуючись до 50-ти річчя утворення Союзу РСР, колектив учителів, учнів Великобілозерської середньої школи № 1 розпочали написання історії школи, історії розвитку народної освіти в селі Велика Білозерка. Використавши архівні матеріали, спогади старожилів, установлено, що у Великобілозерській волості в середині 80-тих років минулого сторіччя було всього 14,6 процентів письменних. Школу відвідувало хлопчиків шкільного віку 19,6 %, а дівчаток – 8 %. Надзвичайно бідною була матеріальна база бєлозерських шкіл. На кожного учня в середньому припадало не більше  0,75 квадратних аршина площі класної кімнати.

За кожним столом повинно було сидіти по 5 учнів, а сиділо по семеро (на кожного учня припадало по 4 вершка сидіння).

На початку 20 століття в селі Велика Білозеркабуло 5 шкіл: одна земська з 4-х річним терміном навчання і чотири церковно-приходські – з 3-х річним терміном навчання. У всіх 5-ти школах навчалося 456 учнів, з яких закінчили школу лише 68 чоловік.

Не кращим було становище на передодні першої світової війни. В 1912-13 навчальному році в селі було 7 земських народних училищ, в яких навчалося 537 учнів, з яких закінчили школу лише 50 чоловік.

Небувалого розквіту набула народна освіта в селі Велика Білозерка за роки Радянської влади.

В 1971-72 навчальному році в селі працює 2 середні школи, 3 – восьмирічні, 2 – початкові, спец профтехучилище, в яких навчається 1837 учнів (за даними на перше вересня 1971 рік).

Набагато зміцніла матеріальна база шкіл. Прикладом може бути наша школа, яка з 1962 року працює в новому 3-х поверховому приміщенні. В 1970 році при школі побудоване 2-х поверхове приміщення для інтернату на 120 чоловік. В школі є 2 кіноапарати, 2 телевізори, чотири магнітофони, епідеаскоти, апарат для кінозйомок, духовний оркестр і т.д.  Навчають учнів 39 вчителів, більшість яких мають вищу освіту.

Якщо за 6 довоєнних випусків школу закінчило 122 чоловіки, то за 26 випусків після Великої Вітчизняної війни випущено 1597 чоловік.

Десятки випускників школи прославили себе в роки війни, сотні являються передовиками виробництва, партійними керівниками, вченими і т.д. Ось деякі з них:

Савушкін Степан Аверянович- герой Радянського Союзу;

Борисенко Іван Григорович – спортивний комісар космонавтики  СРСР, полковник авіації;

Водяницький Григорій Петрович – перший секретар Михайлівського райкому КП України і т.д.

Початком написання історії  школи ставилась мета на основі архівних документів та спогадів показати розвиток народної освяти в селі велика Білозерка, основні дані навчально-виховної роботи школи, розповісти про кращих працівників та випускників школи.

Безперечно, що такий матеріал буде всебічно сприяти патріотичному вихованні  Радянського народу,  у підвищенні його освіти та культури. У жовтні місяці цього року наша школа відзначить  своє 100 – річчя. Це буде визначна віха в історії школи. Завдання працівників, учнів школи, наслідуючи славні традиції своїх попередників, удосконалювати навчально-виховний процес, ростити гідних будівників комуністичного суспільства.

І.Я. Пацьора, червень 1972 рік.

Із довідника статистичного обліку Тавричної губернії том І, який виданий тавричним губернським  земством (Москва 1887 р.) видно, що процент грамотності по Великобілозерській волості 14,6%. Шкільна справа по мелітопольському уїзді на 1867 рік була такою: в російських селах, яких нараховувалось 87, було 44 школи 3 2108 учнями, з яких 1837 хлопців і 271 дівчина, вчителів працювало в цих школах 69 чоловік, з них 63 чоловіки, решта – жінки. Всі школи належали до розряду церковно-приходських, в яких діти вивчали такі предмети: читання, писання, арифметику, святу історію (закон божий).

В 1872 році в Мелітопольському уїзді було відкрито 5 земських шкіл, які за короткий час завоювали великий авторитет серед громадян.

Школа в селі Велика Білозерка була відкрита в 1872 році. Великобілозерська громада виділила під школу будинок, зобов’язалась школу опалювати і ремонтувати. Школи починали навчання у вересні – жовтні, яке тривало до травня місяця.

Літні канікули тягнулися до 4-х місяців. Крім цього були двотижневі канікули в час релігійних свят Різдва і Пасхи. Таким чином діти навчалися у школі 5- 6 місяців.

В період розвитку капіталізму потреба в досвідчених людях збільшується, а тому зростає й кількість шкіл в мелітопольському уїзді, в тому числі і в селі Велика Білозерка. Якщо в 1872 році була лише одна школа, то через 40 років (1910) їх було вже 11.

В 1912 році в селі Велика Білозерка була відкрита вище початкова школа, на базі якої й виникла Великобілозерська семирічна, а потім середня школа.

Першим інспектором (директором) школи був Гераскін Д.К. , який працював до грудня 1917 року, а потім був призначений  другий директор Бажков С.М.

Вищепочаткова школа була 4-х річною. До школи приймалися учні, які закінчили початкову школу. Навчання було платним, а тому в цій школі навчалися діти, батьки яких мали можливість заплатити за навчання (заможні селяни, дворяни, купці, духовенство, куркулі).

У вище початковій школі викладалися такі предмети: російська мова (граматика, морфологія, синтаксис, література), історія, географія, природознавство, арифметика, алгебра, геометрія, фізика, французька, німецька мова, латинська (яка згодом була відмінена), креслення, малювання, співи, фізкультура (для хлопців), рукоділля (для дівчат), закон божий, який був відмінений у 1918 році, а введене сільське господарство. Навчалися в цій школі учні не лише села Велика Білозерка, а й навколишніх сел.: Веселого, Н.-Сірогоз, Рогачика, Дніпровки, Малої Білозерки.

Учням, що закінчували цю школу, присвоювались права службові, представлені особам, які закінчили курс 4 класів чоловічої гімназії.

В 1919 році з м. Риги у наше село була переведена гімназія, яка мала строк навчання 8 років. Великобілозерськавищепочаткова школа стала основною базою гімназії. Учні, які закінчили 4 класи вище початкової школи, приймалися до 5 класу гімназії.

Учні, що закінчили 7 класів гімназії, одержували загальну освіту, а 8-й клас давав спеціальну педагогічну  освіту. В 1921 році в січні місяці гімназія була реорганізована. Учні 5-го класу пішли в профшколи, які проіснували до кінця навчального року, учні 6-го класу гімназії пішли на 3-х річні педагогічні курси, які проіснували до березня 1923 року і були закриті в зв’язку з тяжким положенням в країні. В 1924 році гімназія була реорганізована в тверду семирічну школу, яка випускала учнів з семирічною загальною трудовою освітою. Семирічна школа проіснувала з 1924 – 1933р.

Школи в центрі с. Велика Білозерка були розміщені в таких будинках:  церковно-приходська – в приміщенні нинішньої аптеки, вище початкова школа була розміщена в будинку нинішньої пошти, а потім була переведена в будинок, який розміщений біля старого 2-поверхового шкільного приміщення. В 1909-1910 роки для початкової школи в центрі села було побудоване нове приміщення, яке  з 1930-1941 рік стало головним корпусом семирічної,  а з 1933 року середньої школи.

На початку 1933 – 34 навчального року за постановою уряду «Про середню школу» Великобілозерська семирічна школа була перетворена в середню школу № 1 (15).  Школа стала 10-ти річною. Перший випуск 10-го класу проведено в 1935-36 н.р.

Комсомольці  брали активну участь  в політичному житті школи, села, колективізації, культурно масовій та громадсько-корисній роботі, політико-виховній роботі серед піонерів і учнів.

Школа припинила роботу 15 вересня 1941 року, а 18 вересня с. Велика Білозерка  було загарбане німецько-фашистськими військами. 

Чорні дні села Велика Білозерка та народної освіти

з 19 вересня 1941 р. – по 28 жовтня 1943 р.

19 вересня 1941 року німецько – фашистські  загарбники окупували село Велика Білозерка,  принісши населенню поневолення і страждання.

З першого дня окупації фашисти почали грабувати населення, забираючи в нього продукти харчування та іншу власність. Були пограбовані та знищені культурні центри села:  бібліотеки, театри, школи. Великої школи заподіяли німецькі загарбники нашій середній школі. Приміщення школи були перетворенні на стайні коней та мулів. Багаті кабінети – фізичний, хімічний, природний та географічний – були повністю знищені. Як тяжко було спостерігати колишнім учням, вчителям, громадянам за всіма цими злодіяннями фашистських громил. Щоб звільнити класні кімнати від шафів з приладами, німецькі варвари викидали ці шафи на подвір’я, знищуючі всі цінності. У школі були прекрасні музичні інструменти ( духовий оркестр, піаніно), які теж були повністю знищені.

Першими заходами по розвитку культури і освіти були:

  1. Зміна всіх вивісок з української на німецьку;

  2. Перевірка вчителів на лояльність їх до загарбників;

  3. Підбір керівних кадрів для створення керівних органів місцевої влади, керівництва установами.

Німецько-фашистські загарбники «не забули» і про освіту. При районі було створено посаду інспектора шкіл (подібно до райвно). Першим інспектором шкіл був Попов, який через три місяці зник невідомо куди.  Після цього на посаду інспектора шкіл був призначений Онушко В.С., який був на цій посаді до вигнання фашистів з села Велика Білозерка.

Німецькі загарбники, щоб перетягнути на свій бік населення села, оголосили про те , що «освіта» і «культура» села будуть розвиватися ще більше, ніж за совєтів (так вони називали Радянську владу). Підготовка до відкриття школи розпочалася 15 жовтня і тягнулася до кінця грудня 1941 року. Причиною довгого затягнення було:

  1. Небажання німецьких загарбників навчати дітей окупованих районів;

  2. Відсутність матеріальної бази;

  3. Відсутність фінансів;

  4. Відсутність педагогічних кадрів особливо для 5-8 класів. Вчителя, що були в селі не бажали працювати на окупантів.

З програми матеріалу було виключене все  матеріалістичне, особливо з літератури, географії. З історії було викинуте все наукове, історичне про нашу Батьківщину, а введено вивчення історії України, де було показано все з буржуазно-націоналістичних поглядів. Були відкриті лише 1-8 класи. Учні вивчали українську мову і літературу, математику, географію, фізику, хімію, природознавство, історію німецьку мову. Важливе місце в задурманю ванні дітей було виділене церкві.У програму було введено закон Божий, викладачем якого був піп.  Програми перевірялися особливим відділом при чебітскомісарі та гестапо. Часто в школу прибували працівники гестапо з метою перевірки «вірності» викладання предметів, які вивчалися в школі. З програми були виключені такі предмети: російська мова та література, конституція СРСР і УРСР, історія СРСР.

Якщо в перший рік окупації німецькі загарбники відкрили навчання в 1-8 класах, то в наступному 1942 - 1943 н.р. їх обіцянки зовсім не оправдалися. Відкриваючи в 1941-1942 роках 1-8 класи, окупанти обіцяли в наступному році 1-10 класи, а насправді на другому році окупації фашисти показали своє звірине обличчя до радянського народу. Вони планували перетворити наш народ в рабів, тому на 1942- 43 н.р. німецькі загарбники залишили лише 1-4 класи, яких під кінець окупації навчали лише два вчителі.

Німецькі загарбники запровадили в школах жорстоку дисципліну – непокірливих били. А непокірними були ті учні (старші), які навчалися до війни в 4, 5, 6,7-х класах. Особливо старші учні були непокірливими у вивченні закону Божого, бо вони з минулих років знали, що Бога немає, що Бог створений самою людиною, а не Бог створив людину. Ось ці учні не бажали задурманювати собі голову цією наукою.

Навчання в школі закінчилися весною 1943 року і більше не розпочиналися аж до періоду розгону німецько – фашистських загарбників Радянською Армією.

Білозерщина була звільнена від окупантів 28-29 жовтня 1943 р. Чорний день радянської школи районах окупації закінчився.

Минули чорні дні жорстокої окупації, настав радісний день для села Велика Білозерка.

28-29 жовтня 1943 року – день звільнення села Велика Білозерка від німецько-фашистських загарбників.

Цей день був ясним, тихим днем і разом із сходом сонця в село ввійшли передові частини нашої Червоної Армії. Скільки було радості і сліз! Плакали з радості тому, що день 29 жовтня поклав кінець жорстокостям німецьких катів, став днем волі радянських людей.

31 жовтня 1943 року була скликана нарада при райвиконкомі, нарада колишнього активу, спеціалістів сільського господарства, лікарів, вчителів.

Перед усіма спеціалістами були поставлені завдання: підняти з руїн народне господарство, культурні і навчальні заклади, установи. Перед учителями села і райцентру були поставлені завдання в найкоротший термін привести всі шкільні приміщення в належний вигляд, зібрати інвентар,  зробити облік дітей і бути готовими до навчання.

1 листопада 1943 року були зібрані на нараду вчителі, які були в селі. Учителі з радістю взялися за роботу і 1,2,3 листопада всі шкільні приміщення, які були перетворенні німецькими загарбниками в стайні, були приведені в належний вигляд, почищені, побілені, були зібрані меблі і школи були готові до роботи. 4 листопада 1943 р. був створений відділ народної освіти. Завідуючим райВНО була призначена Давиденко Надія Гнатівна, інспекторами шкіл були Щербина О.К. та Будко І.Р.

Великобілозерська школа № 15 (нині №1) теж була готова до занять. Але розпочати заняття до 26 річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції не вдалося.

З 5 листопада 1943 року на північ від села Велика Білозерка  розпочалися жорстокі бої і військове командування заборонило розпочинати заняття в школі, а шкільні приміщення були використані під медсанбати. Учительський колектив повністю перейшов у розпорядження керівництва медсанбату. Вчителі стали санітарами, доглядали за пораненими бійцями, виконували всі обов’язки, що поклалися на них.

Жорстокі бої не припинялися до 25 листопада і в медсанбатах працювали вдень і вночі. 28 листопада ворог почав жорстокий обстріл села з гармат та бомбардування з літаків. Тому на початку грудня 1943 р. медсанбати були евакуйовані з шкільних приміщень і інших будинків  райцентру на окраїни села. Працювати стало неможливо, усі районні установи переїхали на територію вулиці Першотравневої і розмістилися в будинках громадян Ситої Галини  Силівни і Бойка Павла.

Відділ народної освіти та редакції районної газети «Червоний степ»  виїхали в село Мала Білозерка і розмістилися у будинку громадянина Кисляка. Інспектором шкіл в селі Мала Білозерка працював Будко І.Ф. Школи с.МалаБілозерка розпочали роботу з 20 січня 1944 року.

Жителі північної частини села Велика Білозерка в період жорстоких боїв змушені були залишити свої домівки.

Таке становище було до 5 лютого 1944 року, коли Червона Армія розгромила нікопольський плацдарм ворога і погнала його на Захід. Ворог був розгромлений, жителі повернулися в райцентр, якого майже не існувало. Багато громадських будинків було зруйновано, в тому числі й два шкільних корпуси лежали в руїнах. Для початку навчання все потрібно було відремонтувати. Значну допомогу у відбудові школи подали райвиконком, сільські ради, колгоспи, громадяни. Але основний тягар у підготовці шкіл до навчання виносили вчителі. До 20 лютого 1944 року школа була підготовлена до занять. Навчання учнів розпочалося 1944 року, були відкриті 1-10 класи із загальною кількістю учнів 391 (264).

Навчальний рік почався 20 лютого 1944 року і закінчився 10 грудня 1944 року. Новий навчальний рік розпочався 10 грудня 1944 року і закінчився 23 серпня 1945 року. Навчанням з 1-9 клас було охоплено 421 учень.

Новий навчальний рік (третій рік після звільнення с. Велика Білозерка) почався з 1 жовтня 1945 року. В школі навчалися учні з 1-9 клас. 10 класу цього року не було. Всього навчанням було охоплено 460 учнів.

1946-1947 навчальний рік. Навчанням було охоплено сього 327 учнів. Причина зменшення контингенту учнів у 5-7 класах пояснюється тяжким матеріальним становищем населення. Учні старших класів пішли працювати на виробництво, в колгоспи.

1947-1948 навчальний рік. В цьому році в школі навчалося 334 учні.

1948-1949 навчальний рік. Всього класів 14, в них навчалося 435 учнів.

1949-1950 навчальний рік. Всього класів 15, в них навчалося 487 учнів.

1950-1951 навчальний рік. Всього класів 16, в них навчалося 535 учнів.

В цьому році 1950-51 при школі працювала вечірня школа, що охоплювала навчанням 102 учні – 5 класів. Директор школи – Черненко Леонід Васильович.

Участь вчителів, випускників школи у Великій Вітчизняній війні.

Минули чорні дні окупації … Закінчилася Велика Вітчизняна війна, в якій багато вчителів, випускників школи брали участь, хоробро боролися з німецькими окупантами, значна частина загинула у боях за вітчизну.

Минали дні, минали роки і поступово було встановлено, що в боях з німецькими окупантами  приймали участь 12 вчителів та 57 випускників школи, значна частина з яких проявили гг героїзм, за що відзначені урядовими нагородами. А вчительці фізкультури Носаль Євдокії Іванівні та випускнику школи Степану Овер’яновичу  Савушкіну присвоєно звання героя Радянського Союзу.

З перших днів війни Евдокія добровільно вступає в ряди Радянської Армії і після навчання була направлена в гвардійський Таманський ордена червоного прапора та ордена Суворова ІІІ ступені авіаційний полк.

Разом із жінками – авіаторами вона мужньо переносила невзгоди військового часу й труднощі фронтового життя. Їхні легкі бомбардувальники ПО – 2 були грозою для фашистів. Ворожий винищувач переслідував  її, але завдання було виконано.  1943 року екіпаж Носаль – Гельман виявив на залізничних коліях три ворожих ешелони. Чотирма заходами з 600 м висоти льотчиці скинули на них бомби.  Фашистський винищувач влучив снарядом в кабіну літака. Голова Дусі схилилася над штурвалом. Штурман Ірина Каширіна довела сама літак до аеродрому і сказала: «Дуся  загинула, як герой!»

Безмежний героїзм у боях за визволення  Курільських островів проявив старший лейтенант Савушкін Степан. 18 серпня 1945 року до скелястого острова Шумшу підходили судна з радянськими десантниками. Японська артилерія відкрила вогонь. Судно, на якому знаходився Савушкін, попало декілька снарядів. Савушкін зорієнтувався швидко, стрибнув за борт. «За мною хлопці, берег близько!».  Вони пішли у глиб острова, а там їх зустрів вогонь японських кулеметів.  Появилися перші танки. Десантники залягли. Савушкін наказав відкрити по них вогонь з протитанкових рушниць. З перших же пострілів завмер перший танк, скоро запалав другий. Японці перейшли до оборони на укріпленій висоті. До вершини лишалося багато метрів, коли в руках Савушкінапобачили червоний прапор. Могутній розкіт російського «ура» пронісся над сопкою. Та раптом дві кулеметні черги прошили груди Степана, він зробив ще кілька кроків і впав. Ще один крок і прапор замайорів над висотою. Лейтенант помер на кораблі не приходячи до тями. Стоїть в Північному-Курільську  пам’ятник героєві. Боронить води океанів і морів теплохід «Степан савушкін».

Червоні слідопити школи розшукали матір Євдокії Носаль, батьків Степана Савушкіна. В травні 963 року в школі відбулася тепла зустріч  учнів, учителів з батьками героїв. Під час зустрічі в школі  був відкритий стенд, відображаючій бойовий шлях земляків. Через два роки був споруджений пам’ятник, тим хто працював  або навчався в школі і загинув в роки Великої Вітчизняної війни.

В 1970 році на приміщенні школи встановлена меморіальна дошка Є.І.Носаль.  Все це має величезне значення в патріотичному вихованні школярів. Помітно, що багато вихованців школи намагаються наслідувати героїчному минулому  своїх попередників.

Будівництво та відкриття нового приміщення школи.

11 березня 1961 року зам. голови Запорізької облвиконкому тов. Шестопалова В.В. підписала завдання на проектування приміщення школи на 520 місць. Запорізька  обласна архітектурно - проектна контора «Облпроект» доручила скласти проект молодому талановитому архітектору Михайлу Андрійовичу Андрєєву, який в квітні 1961 році прибув до села, щоб ознайомитися з майданчиком, де буде школа.

Розпочато будівництво школи в кінці березня місяця 1962 року. В літні місяці будівельники працювали у три зміни. Допомагали будівельникам комсомольці, учні вчителі, вся громадськість села.

20 жовтня 1962 року – урочище відкриття школи. 2 години дня. Всі учні школи, вчителі з прапорами, керівники району, будівельники,  представники колгоспівіт.д.  зібралися біля парадного входу в школу.

Перший секретар райкому КПУ Фурманов І.І. доручає перерізати червону стрічку, підняти прапор над школою, відкрити вивіску школи кращим учням школи Батюті С., Бузіній Н., Романенко В., Якитчуку П., Сторчило Н, Шевченко А. Від будівельників Бойко І.П. вручає ключі від школи директору школи Пацьорі І.Я.

Не гаючи часу, вчителі, техпрацівники, учні школи приступили до обладнання кабінетів, коридорів, класних кімнат, до благоустрою шкільного подвір’я. Шкільне подвір’я було вирівняне, насаджено багато фруктових дерев та квітів.

Через 2-3 роки шкільне подвір’я стало улюбленим місцем для відпочинку учнів, громадськості села.

Славне десятиріччя.

(1962 – 1972 р.р.)

Нове приміщення школи з добре обладнаними фізичними, хімічними, біологічними кабінетами, з чудовим спортзалом.  В 1963-64 навчальному році успішність становила 99,7%, а в 1964-1965 н.р. – 99,9%.

З нагоди 20-річчя Великої Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній  в школі був відкритий пам’ятник тим, хто навчався або працював в нашій школі  і загинув.

Набагато покращилась робота гуртків, фізкультурно-спортивних секцій. В це десятиріччя учительський колектив школи велику увагу приділив вихованню учнів на бойових, революційних та трудових традиціях.

Тісні зв’язки тримала школа з випускниками  школи, які приймали участь у Великій Вітчизняній  війні, з воїнами, які приймали участь у звільнені села від німецьких загарбників. В жовтні 1969 року трудящі нашого села відзначали 25-річчя з дня звільнення села від німецьких окупантів. В село з Москви прибув генерал-майор Ребріков Корній Григорович, з Воркути прибув Гук Петро Данилович та інші. Високі гості запрошені були в школу, де учням розповіли про запеклі бої з ворогом.  Товариші Ребріков, Гук, Брильов були прийняті в піонери.

Сьогодення.

Сьогодні, у час утвердження нашої незалежної держави, як ніколи, потрібні люди великого досвіду, широких знань, високої професійної майстерності. Саме школа покликана виконувати це соціальне замовлення.

У Великобілозерському НВК №1 створюється такий простір для життя дитини, де вона не готується до життя,а повноцінно живе в ньому. Вся діяльність нашого закладу вибудовується так,щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя,гармонізації і гуманізації взаємин між учнями і педагогами, школою і родиною, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору власного життєвого шляху. Це натхнення так працювати закладено ще 20 жовтня 1962 року, коли було урочисто відкрито нове триповерхове приміщення нашої школи.

Безмежну радість викликала у всіх присутніх ця чудесна, велична споруда.

Не гаючи часу, вчителі, техпрацівники, учні школи приступили до облаштування кабінетів, коридорів, класних кімнат, до благоустрою шкільного подвір'я. В листопаді місяці було вирівняно площадку під сад перед школою, за дорогою, вирівняно спортивну площадку.В цьому ж місяці були посаджені фруктові та декоративні дерева,кущі, розбиті квітники, підготовлено ділянку для навчальних дослідів.

Через 2-3 роки шкільне подвір'я стало улюбленим місцем відпочинку учнів та громадськості села. За 48 років свого існування школа лише стала кращою і ошатнішою.

Нове приміщення з добре обладнаними кабінетами та творчий, талановитий, відданий своїй праці колектив, сприяли вихованню гідних представників суспільства. Серед них є і Герой Радянського союзу  (Савушкін С.А.),спортивний комісар космонавтики СРСР, полковник авіації ( Борисенко І. Г.), кандидат математичних наук (Касярум П.А.) ,кандидат медичних наук ( Батрак А.І.). А під керівництвом Паука П.О.,вчителя фізичної культури, волейбольна команда школи завоювала першість в республіканських змаганнях з волейболу. Члени команди були нагороджені золотими медалями і місячними путівками піонерський табір «Артек». Багато випускників школи стали висококваліфікованими лікарями, механізаторами, комбайнерами, доярками, військовими і просто людьми з великої літери.

Наслідуючи славні традиції своїх попередників, колектив Великобілозерського НВК№ 1 продовжує втілювати вже закладені принципи у вихованні та навчанні майбутніх поколінь.

Слід відзначити, що із 31 вчителя, працюючих в школі, 20, на чолі з директором школи - є її колишніми учнями. Вони створюють атмосферу, яка надихає учнів, надає впевненості у собі, заохочують їх інтереси, розвивають здібності, розкривають творчий потенціал.

Впродовж багатьох років учні школи стають переможцями предметних олімпіад у районі та області, призерами в захисті науково - дослідницьких робіт МАН. Ведеться індивідуальна та групова робота учнів в пошукових та науково - дослідницьких проектах «Сто чудес України», «Краса і біль України», «Мій рідний край - моя земля», «Пам'ятаємо минуле заради майбутнього» тощо.

Системна робота з обдарованими учнями робить їх конкурентоспроможними, а школа отримує конкурентні переваги.

Велика увага приділяється туристсько - краєзнавчій роботі. Проводяться за ходи присвячені Року туризму в Україні, а саме Дні туризму, виховні години, конкурси. Грамотою Запорізького обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді нагороджений туристський гурток школи серед пішоходних походів (першої категорії складності) у чемпіонаті Запорізької області зі спортивних туристських походів серед учнівської та студентської молоді.

У відкритому чемпіонаті з техніки пішохідного туризму II міжрайонного турніру на кубок Дня Перемоги команда нашої школи була в числі призерів.

Інноваційна діяльність школи є її стратегічним напрямом, відповідає сучасним умовам, забезпечує рівний доступ до якісної освіти.

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.